Урочище Салотопка – місце в Понорниці, що стало свідком трагічних подій під час Другої світової війни. В період німецької окупації нацистські війська вчиняли численні акти насильства та репресій щодо мирного населення в різних куточках Чернігівщини. Селище Понорниця не стало винятком…
За даними Державного архіву Чернігівської області, «нацисти проводили масові каральні акції. Вони здійснювалися під контролем райхсфюрера СС і начальника поліції Німеччини Гіммлера. Його компетенція була визначена «Наказом Адольфа Гітлера про введення поліційного режиму в тимчасово окупованих областях СРСР» від 17 липня 1941 р. При групі армій діяли повноважні представники поліції безпеки і СД, що командували айнзацгрупами (оперативними групами). Саме на них покладалося завдання придушення проявів опору і виконання «особливих завдань безпеки у тилових районах». Одним з таких завдань було знищення «расово неповноцінного населення». В Україні діяли айнзацгрупи «С» (оберфюрер О. Раш, у жовтні 1941 – серпні 1943 рр. – бригаденфюрер СС генерал- майор поліції М. Томас) і «D» (червень 1941 – липень 1942 рр. –штандартенфюрер О. Оллендорф, липень 1942 – липень 1943 рр. – оберфюрер СС В. Біркамп), що поділялися на айнзацкоманди. Саме вони безпосередньо керували процесом і брали участь у масовому знищенні населення України, насамперед євреїв та ромів.
Напередодні війни в Україні мешкало понад 2,7 млн. євреїв, з них у північних та східних областях, що увійшли до військової зони – 270 501 особа. На Чернігівщині – 31 887. Частина із них була евакуйована, але багато хто з різних причин все ж залишився на окупованій території.
Переважна більшість єврейського населення була знищена айнзацкомандами у перші місяці «господарювання» фашмстів в регіоні. Усього під час окупації у Чернігівській області було знищено понад 2,7 тисячі євреїв.
Але це тільки приблизна цифра, бо пошуково-меморіальна робота триває і до цього часу…
На жаль, детальні відомості про розстріли в понорницькій Салотопці не збереглися, оскільки такі події рідко документувалися окупантами. Проте в Понорниці знайшлися люди, які пам’ятають ті страшні дні і зберігають перекази інших людей.
Колишній селищний голова Понорниці Петро Василець неодноразово чув розповіді від односельців про криваві жахіття 1941-1943 років.
- Записів, архівів, інших матеріалів – немає нічого… Всі імена, принаймні всі встановлені, викарбувані на меморіалі в Понорниці. Це те, що я знаю. Євреїв в Салотопку вивели, розстріляли. Розповідали очевидці. Однак всі вони вже відійшли у вічність. Тільки їхні перекази та спогади збереглись.
До речі, в нас в Понорниці жили родичі закатованих євреїв – Роза Свиридівна та Іван Уварович. Давно їх немає. Раніше, коли святкували ще День Перемоги, приїздили близькі, нагадували, що треба навести порядок в урочищі, якщо раптом там щось було не так, не прибрано.
Був такий Кручик Василь Іванович. Він багато знав про ті події, багато спогадів зберігав у голові. То він це Івану Лисенку більше розказував. І в тому числі й про євреїв, яких розстрілювали. Зайдіть до нього, він вам не відмовить, розповість.
Телефоную до Івана Лисенка. Дійсно, він радий чути, що історія понорницького краю когось цікавить і про неї хочуть написати. По дорозі до місця розстрілу заїхали до Миколи Суботи.
- Він теж багато знає про ті розстріли, – говорить Лисенко. – Сам родом з Бахмача, довго працював лікарем, а історією цікавився так, що не всі історики можуть похвалитися таким багажем знань.
Іван Лисенко та Микола Субота згадують розповіді старожилів про злочини фашистів, що залишили глибокі рани в літописі Понорниччини…
Лисенко: – От де ми знаходимося, там гора, і там стояли люди, розстрілювали десь тут. На цьому місці. А з пагорбу німці розстрілювали іваньківців, розльотців, радичівців, понорничан. Це було в 1941-1943 роках.
Субота: – Не тільки понорничан, а ще додавай сюди Авдіївку, Шаболтасівку, Хлоп’яники. Колись тут був Понорницький район. І ті всі села, які входили в Понорницький район, також увійшли в той самий район при німцях, при окупантах. Понорницю захопили німецькі окупанти 26 серпня 1941 року і до 19 вересня 1943 року вони тут владували. Розстріли людей почалися десь в жовтні-листопаді 1941-го і не зупинялися до самого визволення.
Розстрілювали тут багато, як вже сказали, із Авдіївки, із Шаболтасівки, із Крисок, Радичева, Розльот. Коротше, усе населення, підпорядковане цьому району.
Цифра точно не відома. Там, якщо я не помиляюся, 192 написано.
В період окупації в урочищі Салотопка німці розстріляли 297 мешканців Понорниці та довколишніх населених пунктів. Багато закатованих та розстріляних – євреї.
Субота: – А гнали їх (тих, кого розстрілювали) повз Рихлівський монастир, тоді отам через Тягайловку і, отут де базарський ставок, повертали сюди, сюди виходили.
Лисенко: – Гнали пішки євреїв з Коропа. Понад 150 євреїв було розстріляно, навіть на обеліску в центрі Понорниці викарбувані їхні імена.
Субота: – З розповідей, там десь був мирський колодязь. Був такий випадок, що одна людина не витримала, самогубство вчинила, вскочила у колодязь і втопилася. Ось так люди були залякані, що обирали страшну смерть, тільки б не від рук катів…
Розстрілювали євреїв не тільки німці, а були й мадяри. Словом, отут розстріл вели (показує на великий яр), а забирати людей, своїх, рідних, не дозволяли. І вони лежали тут до 43-го року. Не закопані, не поховані, просто лежали в великій ямі. Тоді з’явилися військовополонені, і вони виконували обов’язки похоронної команди.
Звідси переносили до пам’ятника у центрі, де обеліск солдату. На тому місці захоронили людей у братській могилі. Які люди упізнали своїх рідних, ті забрали тіла, а основна маса похована там, у центрі селища.
Йдемо до невеличкого пам’ятника, що стоїть посеред яру обгороджений невеличким парканом, колихають його берези, шумлять, ніби шепочуть про страшні таємниці минувщини…
Лисенко: – Тут написано 117 (кількість загиблих), у книжках пишеться 190 з хвостиком. Тут чимало розстріляно. Оці заборчики поставили євреї, приїжджали з Ізраїля. Це вони таке змайстрували.
З Салотопки їдемо до пам’ятника в Понорниці, що височить в центрі селища. На кам’яних плитах імена, імена, імена…
Лисенко: – Наступали наші із Крисок на Понороницю, а там німці зробили невеличку засідку таку. І ранили декількох наших, когось вбили. Вони десь захоронені тут… Тоді двох військових, з Сухої верби (так іменують частину Понорниці, розташовану в сторону Оболоння) десь років 20-30 тому теж перепоховали з Салотопки сюди. Їх рештки знайшли робітники…
Салотопка стала одним із багатьох свідків кривавого і безжального голокосту на Чернігівщині. Цей свідок не мовчазний – він говорить, він переказує все побачене й почуте багато років тому вустами Івана Лисенка, Миколи Суботи, інших людей. Ніби сигнали надсилає у майбутнє і просить про єдине – НЕ ЗАБУВАЙТЕ!
Відеорепортаж «Місцевих медіа» із Салотопки ось тут: https://fb.watch/sc7YuQVAxj/
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю інтернет-видання «Місцеві медіа»і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
Олександр Ясенчук, “Місцеві медіа”