У 1901 році в Семенівці було найбільше жителів, а у Холмах – найменше
У свій час кожна людина звертається до витоків, замислюється над історією свого роду, рідного краю, про своє місце в житті. У часи страшної війни це особливо актуально, адже, окрім іншого, дозволяє хоч на декілька хвилин відволіктися від важких реалій сьогодення, подумати про вічне, зробити певні висновки… Допомогти в цьому покликані публікації краєзнавчої рубрики, які періодично з’являтимуться на платформі «Місцевих медіа».
Почнемо з невеличкого демографічного дослідження, а саме, дізнаємося скільки людей мешкало на початку ХХ століття в центрах територіальних громад сучасних Новгород-Сіверського та Корюківського районів Чернігівської області, яке ми зробимо за інформацією виданого у 1902 році «Списка населенных мест Черниговской губернии».
То був час суспільної трансформації, коли після скасування у 1861 році кріпацтва, все більше й більше колишніх селян-кріпаків починали ставати на ноги, господарюючи на своїй землі. Навіть у провінції населенню поступово ставали більш доступними технічні винаходи та відкриття, зроблені у ХІХ столітті, а також деякі види медичних послуг. І, хоча переважна більшість людей, які продовжували вести патріархальний спосіб життя, все ще мешкали в сільській місцевості, за рахунок міграції поступово зростала чисельність населення невеличких містечок і великих міст.
У повітовому місті – древньому Новгород-Сіверському у 1901 році налічувалося 9796 чоловік. Місто було адміністративним центром, за статусом схожим із сучасним райцентром. Держава фінансувала роботу численного апарату чиновників та службовців – представників різних органів державної влади. Місцеве самоврядування було представлено повітовими земськими зборами, до яких мешканці повіту, що мали право голосу, обирали депутатів – гласних. Діти із заможних родин могли відвідувати начальні заклади другого рівня – гімназії та училища, які також фінансувалися з державного бюджету. У повітових містах в ті часи працювали пошта й телеграф, лікарні, вони були центрами торгівлі.
Інше повітове місто регіону з аналогічною системою врядування – Сосниця – станом на 1901 рік мало меншу чисельність населення – 6748 жителів. Проте, в складі Сосницького повіту було декілька економічно потужних містечок та сіл у числі яких і декілька адміністративних центрів сучасних громад. Зокрема, у Мені на самому початку ХХ століття налічувалося 6889 чоловік, у містечку Холми – 2091 мешканець. Дуже швидко зростала у той час чисельність жителів села Корюківка, де у 1901 році нараховувалося 3583 мешканці. Цей населений пункт на межі ХІХ – ХХ століть був вже більше схожий на містечко. Все це сталося завдяки успішній роботі товариства «Корюківські цукрові заводи», якому разом із підприємствами із виробництва солодкого піску, також належали ряд інших невеличких виробництв.
Після прокладання на Чернігівщині ділянки Лібаво-Роменської залізниці, поблизу річки Снов у 1870-х роках збудували нову залізничну станцію. Вона знаходилася поруч із колишнім хутором Коржівка, чисельність населення якого почала різко зростати за рахунок родин залізничників, робітників депо, промисловців та торгівців. Поступово Коржівка фактично з’єдналася із залізнично станцією «Сновська», утворивши таким чином новий населений пункт, який згодом отримав назву Сновськ. У 1901 році тут загалом мешкало 2271 чоловік.
У населених пунктах тодішнього Кролевецького повіту – заштатному місті Коропі, відомому своїми чисельними ремісниками та великою кількістю православних церков, у 1901 році мешкало 6624 людини, у містечку Понорниця – 4735 чоловік.
Найбільшою ж у перший рік ХХ століття була чисельність нині найпівнічнішого міста України Семенівки – 15520 чоловік, для порівняння у Чернігові тоді мешкав 30501 житель. Колишня козацька слобода Семенівка у ті роки мала статус волосного центру, і, відповідно, мінімальне державне фінансування. Населений пункт розвивався виключно завдяки економічній активності мешканців громади, в якій кожен четвертий займався шевським промислом.
Якщо ви мешкаєте в інших населених пунктах Чернігівщини – чи цікаво вам дізнатися про чисельність їх населення на початку ХХ століття? Будь ласка, напишіть у коментарях.
На знімку початку ХХ століття – велика родина Заслонко з Семенівки.
Едуард Асмаковський, історик-краєзнавець, спеціально для “Місцевих медіа”