Свято-Миколаївська церква: символ віри та стійкості Радичева

Свято-Миколаївська церква: символ віри та стійкості Радичева
У мальовничому селі Радичів, де Десна тихо розливається по крейдяному дну, колись співіснували племена радів та чевів, а згодом сюди прийшли німецькі колоністи – гуттери. Саме вони стали будівничими Свято-Миколаївської церкви, яка й досі велично височіє над рікою, нагадуючи про часи, коли культура та віра зливалися в одне ціле.
У 1817 році, після страшної пожежі, що знищила не лише кузню гуттерів, а й стару дерев’яну церкву радичівців, колоністи вирішили відбудувати храм. Це стало виявом поваги до місцевих мешканців і бажання уникнути конфліктів. Гуттери виготовили цеглу, достатню для зведення нового храму, що обійшлося у вражаючі 1600 рублів – величезні кошти для того часу.
Свято-Миколаївська церква, за словами історика Василя Коструба, була вражаючою. Стіни її були розмальовані образами святих, а під куполом відкривався вид чистого неба, де сонячні промені проникали крізь вікна. На дверях храму красувалося зображення Святого Миколая, що зберігало теплоту віри і традицій.
Церква витримала лихо Другої світової війни, коли частина дзвіниці була зруйнована, але в її стінах продовжували правити служби. Навіть у часи радянського атеїзму, коли хрещення дітей стало рідкістю, храм залишався святим місцем для місцевих мешканців.
Однак у 60-х роках Свято-Миколаївську церкву спіткала нова трагедія. Після знаходження нерозірваної бомби, військові вирішили підірвати її у храмі. Вибух, на щастя, не знищив церкву повністю, але серйозно пошкодив її. Лише одна стіна була зруйнована, і цеглу з неї використали для ремонту доріг.
У напівзруйнованому стані Свято-Миколаївська церква стояла до 2011 року, коли до села приїхав священник Іоанн. Завдяки його зусиллям, розпочалася відбудова храму, яка завершилася у 2016 році. Але, за словами старожилів, церква «понизилась» на 1,5–2 метри, що стало свідченням її стійкості.
Сьогодні Свято-Миколаївська церква підремонтовується, і жителі Радичева, згадуючи добрі діла священника Іоанна, хвилюються про майбутнє храму. Вони сподіваються, що він, з його багатою історією, зможе витримати сучасні виклики і залишиться святинею для майбутніх поколінь.
Марина Усок
Фото – Катерина База, «Місцеві медіа»