Ім’я без обличчя: понорницький сотник Никифор Шабалтасенко і тридцять років, які він урядував

"Місцеві Медіа"
"Місцеві Медіа"

У списку сотників Понорницької сотні тринадцять імен – від 1654 року до ліквідації полкового устрою. Більшість із них протрималися на уряді по кілька років. І лише один – цілих тридцять. Никифор Савич Шабалтасенко очолював сотню з 1693 по 1723 рік. Про саму людину ми не знаємо майже нічого: ні коли народився, ні коли помер, ні жодного вчинку. Лишилося тільки імʼя і ці тридцять років. Але коли саме вони випали – ось що варте розповіді.

Ім’я без обличчя: понорницький сотник Никифор Шабалтасенко і тридцять років, які він урядував
Никифор Шабалтасенко – понорницький сотник. Портрета не збереглося; це уявний образ

Понорницька сотня – це військово-адміністративна одиниця Гетьманщини з центром у містечку Понорниця. Уперше вона згадана в присяжних списках 1654 року, а виникла, ймовірно, ще раніше, десь близько 1651-го. Спочатку належала до Ніжинського полку, але після Чорної ради 1663 року, коли гетьман Брюховецький розправлявся з опонентами й перекроював полки, її приєднали до Чернігівського полку. У ньому вона й лишалася аж до 1782 року.

Ім’я без обличчя: понорницький сотник Никифор Шабалтасенко і тридцять років, які він урядував
Чернігівський полк (червоним) у складі Гетьманщини – до нього входила Понорницька сотня

До сотні входили містечко Понорниця та навколишні села – Мезин, Авдіївка, Покошичі, Радичів, Вербіж, Псарівка, Хлопеники. Майже всі вони сьогодні складають Понорницьку громаду. Коли Шабалтасенко приймав уряд, це був звичайний поліський край – ліси, річки, козацькі двори.

От тільки спокійним цей край не був. Ще за двадцять років до того, як Шабалтасенко став сотником, довкола його сотні розгорілася земельна боротьба, гідна роману.

1672 року гетьман Іван Самойлович подарував сусідню Авдіївку в довічну власність чернігівському полковникові Василю Дуніну-Борковському – одному з найбагатших і найвпливовіших людей Гетьманщини. А коли той занадто підвівся, той-таки Самойлович заходився його стримувати: поряд з Авдіївкою заснував нове поселення, Шаболтасівку, щоб створити багатій Авдіївці противагу.

Ім’я без обличчя: понорницький сотник Никифор Шабалтасенко і тридцять років, які він урядував
Василь Дунін-Борковський – чернігівський полковник і генеральний обозний, довкола маєтків якого точилася боротьба на землях Понорницької сотні

Тут варто спинити одну поширену легенду. Часом кажуть, ніби Шаболтасівку названо на честь сотника Шабалтасенка. Насправді село виникло раніше за його уряд, а назву, за переказами, дав характер перших поселенців – зайдиголів, «шибайголів»; саме слово виводять із татарського «шаболтас». Тож звʼязок сотника з назвою – радше гарна оповідка, ніж факт.

Земельна драма на цьому не скінчилася. 1687 року внаслідок змови старшини – не без участі Дуніна-Борковського – Самойловича скинули й заслали до Тобольська, де він і помер. Новим гетьманом став Іван Мазепа, який своїм універсалом передав Шаболтасівку тому ж таки Дуніну-Борковському. А згодом ці землі перейшли до роду гетьмана Данила Апостола. Понорницька сотня опинилася в самому вузлі великої політики – і саме тоді її уряд прийняв Шабалтасенко.

Тридцять років його сотникування – це майже точно доба Мазепи та її драматичний фінал.

Він став сотником 1693 року, коли Мазепа вже шість років гетьманував. За його врядування козаки сотні брали участь у виснажливій Північній війні, що тривала з 1700 по 1721 рік. На його очах доба Мазепи дійшла до трагічної розвʼязки під Полтавою 1709 року. І залишив він уряд 1723 року – саме тоді, коли імперія вже ламала гетьманську автономію через Малоросійську колегію.

Ім’я без обличчя: понорницький сотник Никифор Шабалтасенко і тридцять років, які він урядував
Іван Мазепа – гетьман, чию добу Шабалтасенко урядував сотником; його універсали стосувалися й земель Понорницької сотні

Була в ці роки й подія, що досі позначена на землі. Під час війни зі шведами за два кілометри від Шаболтасівки, на межі шаболтасівських і понорницьких земель, загін козаків Мазепи розгромив загін російських драгунів, які відбирали в селян продовольство для російської армії. На місці бою й донині збереглися кургани над могилами полеглих. Триста років тому чужа армія так само приходила по чужий хліб – і так само наражалася на опір.

Що ж лишилося від самого сотника?

Одна згадка в реєстрі. Імʼя, по батькові – Савич – і два роки, 1693 та 1723. Можливо, його сином був наступний сотник, Тихон Никифорович Савченко, який прийняв уряд одразу після нього, – по батькові збігається. Але навіть це лише здогад.

Ім’я без обличчя: понорницький сотник Никифор Шабалтасенко і тридцять років, які він урядував
Козак Мамай – народний образ козака тієї доби, до якої належав понорницький сотник

Історія любить гучні імена – гетьманів, полковників, героїв битв. А тих, хто тридцять років тримав у порядку невелику поліську сотню в найтривожнішу добу, вона зазвичай не помічає. Никифор Шабалтасенко не лишив по собі ні портрета, ні підписаного документа, ні легенди – навіть та, що ходить про назву села, виявляється чужою. І все ж його імʼя пережило три століття, вціліло в одному архівному рядку. Мабуть, саме з таких імен – напівстертих, майже безмовних – і складається справжня, невигадана памʼять козацького краю.

Джерела:
Понорницька сотня – https://uk.wikipedia.org/wiki/Понорницька_сотня
Шаболтасівка – https://uk.wikipedia.org/wiki/Шаболтасівка
В. Кривошея. Українське козацтво в національній памʼяті. Чернігівський полк (2012)
Історична довідка Понорницької громади – https://ponornycka-gromada.gov.ua/

Світлини: Wikimedia Commons

P.S. Якщо у вашому родинному архіві збереглися старі світлини Понорниці, Шаболтасівки чи інших сіл громади – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot

«Наша Понорниця» / «Місцеві медіа»

Завантажити ще...
Ділися важливим, став запитання, обговорюй з редакцією! Надіслати повідомлення