ПОНОРНИЧЧИНА ІСТОРИЧНА. В 1926 році у Понорницькому районі мешкало 40804 жителі
У 1923 році, в часи утворення, Понорницький район був доволі великою адміністративно-територіальною одиницею Новгород-Сіверської (з 1925 року – Глухівської) округи. На початках своєї історії він складався з 11 сільрад, на Понорниччині мешкало трохи більше 24 тисяч жителів. Зокрема, у Вербі – 2192 особи, сусідніх Осьмаках – 762 особи, Іванькові – 1983 особи, Крисках – 1884 особи, Мезині – 1210 осіб, Курилівці – 446 осіб, Ушівці – 334 особи, у Покошичах – 2450 осіб, у райцентрі Понорниця – 4924 особи, Радичеві – 2341 особа, Розльотах – 1491 особа, Свердловці (колишній – Псарівці) – 1233 особи, Студенці – 987 осіб.
Через деякий час доскладу Понорниччини увійшли Авдіївська, Шаболтасівська, Хлоп’яницька сільські ради, які спочатку були у складі сусіднього Чорнотицького району, а також населені пункти Орлівської та Блистовської сільських рад з розформованого у 1925 році Риковського району. Це значно збільшило площу Понорницького району й чисельність його населення, яка згідно з грудневим переписом 1926 року становила 40804 особи. Особливістю краю також була наявність на його території великої кількості малих хуторів.
Слід зазначити, що сто років тому Україна продовжувала залишатися переважно аграрною країною, більшість населення якої займалося сільським господарством й мешкало в сільській місцевості в багатодітних родинах. Як йдеться в Описі Глухівської округи, виданому у 1926 році, загалом, на Понорниччині станом на 1925 рік обліковувалося 6022 селянських господарств, в яких мешкало 33857 осіб. Це був час, коли доскладу Понорницького району ще не входили населені пункти Орловської та Блистовської сільських рад.
Головною тягловою силою були коні, яких в господарствах району налічувалося 8497. Ними селяни обробляли землю, коней також використовували як тяглову силу й транспорт. Орної землі в районі було 24337 га, усього придатної для використання землі разом з природними сінокосами та лісами – 58458 га.
Дійне стадо по району складалося з 5892 корів, загалом великої рогатої худоби налічувалося 12083 голови. Значним також було поголів’я овець – разом з ягнятами аж 39454! Не дивно, що на території району було декілька міні-виробництв з виготовлення кожухів. Мешканці району також утримували 13618 свиней, чимало різної птиці. Звісно, крім тваринництва селяни займалися землеробством. Врожаї у ті часи були невисокими: жита, наприклад, у середньому отримували близько 5,3 цнт/га, картоплі – трошки менше 80 цнт/га. Нагадаємо, у цей час люди займалися приватним селянським господарством, сплачуючи помірні податки державі. До примусової колективізації та розкуркулення залишалося якихось п’ять років…
Чимало мешканців району займалися дрібним виробництвом та промислами. Наприклад, на Понорниччині було обліковано 7 дрібних підприємств з виготовлення цегли та 51 кузня. Також працювали дуже багато млинів-вітряків, 21 водяний млин, 18 круподерень та 3 олійниці, 26 бондарних майстерні, 135 виробників дерев’яних коліс. В населених пунктах району працювало чимало майстрів-гончарів.
Було на Понорниччині й одне велике підприємство горілчаної промисловості, а саме гуральня Укрдержспирту в Крисках, яка до 1917 року належала Долгорукій.
У сфері освіти станом на кінець 1925 року в районі працювали 19 навчальних закладів початкового рівня, в яких 49 вчителів навчали 2124 школярів. Медична сфера була представлена 3 лікарськими дільницями а також 1 лікарнею на 10 ліжок та 3 аптечними пунктами, працювали 2 лікарі, 3 фельдшери, 3 повитухи, 7 осіб молодшого медичного персоналу.
У даній публікації розглянуто стан соціально-економічного розвитку Понорниччини в 1923-1926 роках. Попереду був час серйозних історичних випробувань. Розформовано Понорницький район було в 1962 році, у час коли на Чернігівщині відбувалася кардинальна зміна адміністративно-територіального устрою. Але, як кажуть, то вже інша історія.
Будь ласка, якщо вас зацікавила дана публікація або ви маєте якісь питання, напишіть про це у коментарях.
Едуард Асмаковський, історик-краєзнавець спеціально для “Місцевих медіа”
На знімку: карта Понорницького району в складі Глухівської округи, 1925 рік. Це був час коли Орловська та Блистовська сільради ще не входили до складу Понорниччини