Пам’ятай, звідки ти родом…
Олені Григорівні Базі — 87. Вона носить у серці пам’ять про свого рідного дядька і хрещеного батька — Мельника Івана Опанасовича.
Іван Опанасович народився на Сновщині, як і вона. Пройшов пекло Другої світової, вижив, став військовим, а згодом працював на заводі в Ленінграді.
Він любив свою похресницю — надсилав листи, фото, ділився родинними новинами. В нього було дві доньки, онуки. Один раз приїжджав у рідне село Тихоновичі з дружиною, але та — міська, село їй не сподобалося. Більше Олена Григорівна з нею не бачилась.
Іван Мельник помер не в старості. Війна, важка робота, підкосили його.
Сьогодні Олена Григорівна з болем у голосі каже:
«Онуки мої тепер воюють з росією. З тією самою росією, яку колись Іван піднімав на ноги. А тепер лізе на нашу землю ворог, як саранча…»
Її крик — це не просто спогад, це заклик до правнуків Івана Опанасовича:
«Пам’ятайте: він з України. Ні німці, ні війна не зламали його. І нас не зламає тепер ніхто. Ми вистоїмо. Ми переможемо. Україна житиме, буде сміятися, бо ми сильний народ»…
«Наша Понорниця»/«Місцеві медіа»