Уміти відрізнити правду від брехні в нашому такому неспокійному і надзвичайно інтенсивному світі – це важлива навичка, оскільки ми живемо в епоху справжнього інформаційного потоку. Інформація надходить до нас з усіх можливих джерел. Під час війни медіаграмотність стає не просто важливою, а життєво необхідною.
За останні десять років, що триває російсько-українська війна, мабуть, кожен вже зміг усвідомити, що медіа – це величезна сила, яка може бути дуже ефективним різновидом інформаційної зброї. В свою чергу, медіаграмотність може бути дієвим засобом, який гарантуватиме безпеку.
Варто розібратись з самим терміном «медіаграмотність». Багато дослідників вважають, що медіаграмотність – ніщо інше, як кінцевий результат медіаосвіти. А отже, медіаграмотність — сукупність знань, навичок та умінь, що дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати, ба більше – створювати різноманітні повідомлення для різних типів медіа. Окрім того, медійна гграмотність передбачає вміння розуміти й аналізувати, як засоби масової інформації, в тому числі соціальні мережі, функціонують у суспільстві та який вплив вони мають.
Основними завданнями медіаграмотності є формування таких навичок і вмінь: користування медіа з позиції відповідальності та безпеки; пошук якісних джерел інформації та виявлення фейкових інформаційних ресурсів; протидія деструктивним впливам, фейкам та маніпуляціям; розвиток критичного мислення; протистояння псевдоавторитетам; освоєння соціального та комунікаційного середовища; оволодіння новими компетенціями та цифровими (освітніми) ресурсами; протидія інформаційному стресу; також, додатково, це і добирання відповідних медіа для створення і розповсюдження своїх матеріалів.
Канадський науковець і президент Канадської асоціації медіаосвітніх організацій Джон Пандженте вивів вісім ключових принципів медіаграмотності. Ось вони:
- Будь-який медіапродукт — це сконструйована реальність. Він відбиває не реальний світ, а деякі суб’єктивні, ретельно відібрані уявлення про нього. Медійна грамотність допомагає руйнувати такі штучно створені конструкції та розуміти принципи їхнього створення.
- Медіа конструюють реальність. Саме вони формують більше уявлень про навколишнє середовище та особисте ставлення до того, що відбувається. Ставлення до об’єктів реального світу формується на основі медіаповідомлень, які, своєю чергою, сконструювали фахівці, що переслідують визначені комунікативні цілі. Медіа певною мірою формують наше відчуття реальності.
- Отримувачі медіаповідомлення інтерпретують його зміст. Медіа забезпечують свою аудиторію інформацією, на основі якої формується уявлення про реальність. Отримувачі повідомлення інтерпретують та осмислюють, ґрунтуючись на власному досвіді та таких індивідуальних характеристиках, як особисті запити й очікування, актуальні проблеми, сформовані національні та гендерні уявлення, соціальний та культурний досвід тощо.
- Медіа мають комерційну підтримку. Медіаграмотність дає уявлення про те, що підтримує будь-які медіа з комерційного боку і як комерційний підтекст впливає на зміст контенту, його якість. Створення медіапродукту — це передовсім бізнес, який має давати прибуток. За всяким медіабізнесом стоять конкретні люди зі своїми інтересами, саме останні й визначають зміст того, що дивиться, читає, слухає отримувач медіаповідомлення.
- Будь-яке медіаповідомлення транслює ідеологію та інформацію про певні цінності. Будь-який медійний продукт — це, в певному сенсі, реклама способу життя тих, чи інших цінностей. Явно чи опосередковано, медіа створюють в очах аудиторії уявлення про «красиве» життя; формують споживацькі смаки та дають уявлення про загальну ідеологічну позицію.
- Медіа виконують соціальні та політичні функції. Вони впливають на політичну ситуацію та провокують соціальні зміни. Телебачення впливає на результати виборів. Електорат ґрунтує свої рішення на уявленнях про кандидатів, тобто на сформованому іміджі. Медіа примушують нас задумуватися про події, що відбуваються в інших країнах.
- Зміст повідомлення залежить від виду медіа. Різні медіа передають повідомлення про одну подію, наголошуючи на різних аспектах. Отже, аудиторія має змогу ознайомитися з різними поглядами та сформувати власну позицію.
- Кожен медіаресурс має власну унікальну естетичну форму. Кожен медіапродукт має бути представлений аудиторії в естетичній формі, що дозволяє, деякою мірою, діставати задоволення від форми та змісту.
Відповідно до автора американських підручників для студентів Джеймса Поттера, медіаграмотність полягає в здатності особистості контролювати споживання медіа. Він виділяє вісім ключових рівнів медіаграмотності:
– осягнення основних положень (розуміння, що це відбувається не з ним/нею);
– усвідомлювання мови (розпізнавання мовного звучання та ототожнювання значень слів);
– усвідомлювання викладеної інформації (відрізняння вигадки від того, що може бути в реальності, вирізняння реклами тощо);
– розвиток скептицизму (оцінювання можливої брехні в рекламі, чітке розуміння, що подобається, а що ні);
– інтенсивний розвиток (потужна мотивація до пошуку конкретної інформації, вироблення чітких наборів інформації, якій надається перевага, високий рівень розуміння корисності отриманої інформації);
– емпіричне вивчання (пошук різних форм подання контенту та переказів, пошук сюрпризів і нових емоційних, моральних реакцій та почуттів);
– критичне оцінювання (сприймання повідомлень такими, якими вони є, й подальше оцінювання у відповідному середовищі, глибоке й детальне розуміння історичного, економічного та художнього контекстів систем, представлених у повідомленні, здатність уловлювати нюанси в поданні інформації та відмінність від форми подання інших повідомлень на цю тему, здатність зробити висновки про сильні та слабкі сторони повідомлення);
– соціальна відповідальність (розуміння, що певні повідомлення позитивніше впливають, ніж інші; усвідомлення, що чиясь власна думка впливає на суспільство, й не важливо, як сильно; визнання, що існують певні способи, завдяки яким особистість може конструктивно вплинути на суспільство).
Тепер давайте розберемось по пунктах, а чому ж взагалі проблема медіаграмотності населення є такою гострою в нашій країні?
1) Це відсутність результативної державної інформаційної політики в Україні;
2) Розпорошеність українського медіа-ринку між олігархами та бізнесменами, які відстоюють свої інтереси, а не інтереси країни та її громадян
3) Незбалансованість у системі подачі інформації для споживача, в результаті чого виникає або ж інформаційний вакуум чи «голод», або інформаційне перенасичення;
4) Таблоїдизація («пожовтіння») мас-медіа, їхня орієнтованість не на надання об’єктивної інформації, а на формування бажаної для замовника суспільної думки, застосування емоційно насичених сюжетів, що покликані «перемкнути увагу» авдиторії з вагомих(важливих) справ та подій на другорядні, дріб’язкові;
5) Перекручування, виривання з контексту фактів, акцентування інформації на негативі, а якщо говорити коротше – маніпулювання громадською думкою;
6) Відсутність в Україні законодавства у сфері регулювання ЗМК (примітка: ЗМК – засоби масової комунікації) в Інтернеті.
Та як би на перший погляд все складно не було, є кілька практичних порад, завдяки яким ризики бути ошуканим будуть мінімізовані. Найголовніша з них – уважно вивчайте кожне нове медіа перед тим як пірнути у його інформаційний потік. Це дуже легко. З друкованими ЗМІ взагалі все елементарно – є вихідні дані, так звана «фірма» у кожній газеті або журналі. Так друкуються дані про видання – номер свідоцтва про реєстрацію, адреса редакції, прізвище відповідального або головного редактора, контакти, наклад, номер замовлення і назва друкарні, яка друкувала цей часопис. Якщо цього немає, то ви читаєте «нелегальний продукт». З інтернет-виданнями складніше. Вони в Україні не мають обов’язково реєструватися. Принаймні поки що. Але кожне поважне інформаційне видання, що працює в цій сфері, зазвичай у розділі «Про нас» подає всю необхідну інформацію про медіа, публікує контакти редакції, журналістів, зазначає свою тематику і т.д.
Інші поради, які зведуть до мінімуму ваші ризики бути зануреними в дезінформацію:
1) Завжди шукайте інформацію в кількох джерелах (звичайно, бувають випадки, коли одне медіа «понесло» фейк і це потім розтиражували й інші ЗМІ, однак, поважне медіа, яке працює за журналістськими стандартами неодмінно визнає свою помилку і намагатиметься такого не повторити.
2) Намагайтесь докопатися саме до першоджерела новини, так легше проаналізувати подію, та зробити власні висновки стосовно того, що трапилось.
3) Не черпайте інформацію з анонімних джерел (особливо з Telegram-каналів чи з акаунтів у соціальних мережах). Допоки їхня діяльність не буде врегульована законодавчо, вважати їх надійним джерелом – те саме, що довіряти пліткам сусідок на лаві біля під’їзду.
4) Читайте багато медіа, але обов’язково створіть свій власний ТОП перевірених (можна користуватися і так званим «Білим списком» медіа, який щорічно оновлює Інститут масової інформації.
5) Якщо є можливість, спробуйте дізнатись про те, хто є власником, або «покровителем» медіа, чию інформацію ви споживаєте. Часто ці ресурси продукують наративи, які вигідні саме власникам. Дізнавшись прізвище власника, його сфери впливу та інтереси, ви легко зрозумієте і «філософію» медіа.
6) Вивчіть основні журналістські стандарти, після чого спробуйте здійснити власний аналіз публікацій різних видань. До прикладу: якщо ви бачите, що медіа, особливо в політичному питанні висвітлює лише одну сторону конфлікту, радше за все – воно є або «ручним», або дружнім, чи взагалі «мотивованим» однією зі сторін.
7) Постійно читайте, проходьте якісь курси з медіаграмотності, адже розумними людьми маніпулювати набагато складніше.
Насправді порад можна отримати багато. Це найпростіші.
Корисні ресурси для медіаосвіти:
Дитячий комікс «Ми скоро повернемось», котрий є першим медійним освітнім виданням в Україні. Комікс розвиває навички критичного оцінювання повідомлень в медіа та відповідальне ставлення до поширення інформації.
https://tinyurl.com/vjt3h677
Мультимедійний онлайн-посібник «Медіадрайвер» для підліткової авдиторії, що знайомить їх із сучасним світом медіа
https://tinyurl.com/4tmkfffj
Відеоблог Ярослава Зубченка «Що не так», де він розбирає цікаві кейси нашого медіапростору.
https://tinyurl.com/a9whp976
Курс «Новинна грамотність – це просвітницький курс, розроблений ГО «Детектор медіа» спрямований на поширення медіаграмотності серед населення;
https://tinyurl.com/bde3jp34
Влог Юрка Космини під назвою «Ньюспалм», де автор аналізує найбільші фейки та маніпуляції в українському інформаційному полі
https://tinyurl.com/yc4edf5t
Читайте! Аналізуйте! Користуйтесь запропонованими інструментами і пам’ятайте, що медійна грамотність – це унікальна зброя в інформаційних війнах. Грамотний – озброєний!
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю інтернет-видання «Місцеві медіа» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
Юлія Дем’яненко, «Місцеві медіа»