КРАЄЗНАВСТВО. ПОНОРНИЧЧИНА ТА КОРОПЩИНА В ЧАСИ КРОЛЕВЕЦЬКОГО ПЕРІОДУ СВОЄЇ ІСТОРІЇ
З 1802 до 1923 року, коли існувала система адміністративно-територіального поділу територій “губернія – повіт — волость”, території сучасних Понорницької та Коропської територіальних громад входили до складу Кролевецького повіту Чернігівської губернії. Мова – про Покошицьку, Понорницьку, Оболонську, Коропську та Атюшську волості (дивіться картосхему 1892 року).
Люди у цих місцях здавна селилися на мальовничих берегах Десни-красуні, чого варта лише знаменита Мезинська стоянка давніх людей, яка була відкрита на початку ХХ століття! Більше десяти років тому нам пощастило побувати в цій “українській Швейцарії”, милуватися чарівними краєвидами, крейдяними горами, посидіти в тіні півтисячолітнього дуба, спостерігати за роботою паромної переправи через Десну. А ще поспілкуватися з працьовитими, щирими людьми, які тут мешкають, переглянути багату експозицію Мезинського краєзнавчого музею.
У найбільших населених пунктах північних Покошицької та Понорницької волостей на початку 1880-х років мешкало по 8 тисяч осіб в кожній. Слід зазначити, що Понорниця вже тоді була своєрідним центром: у містечку налічувалося 3312 жителів, тут були школа, чотири млини-вітряки, дві крупорушки, два постоялих двори, працювали 26 лавок і щопонеділка базар. Протягом року у містечку також відбувалося чотири ярмарки, діяли дві православні церкви, а також єврейський молитовний дім.
Життя декількох населених пунктів Оболонської волості також було пов’язано з Десною. Зокрема, села Вишеньки із знаменитим палацем Румянцева-Задунайського і Успенською церквою другої половини XVIII століття. Загалом у найбільших селах волості на початку 1880-х років налічувалося близько 7 тисяч чоловік. На її землях у той час було як мінімум 6 водяних млинів, зокрема, по два у Городищі, Будищі та Оболонні.
Заштатне місто Короп, в якому мешкало 5380 жителів, також мало статус центру одноіменної волості. Цей древній населений пункт наприкінці ХІХ століття був відомий своїми 8 православними храмами. У місті також мешкало чимало євреїв, які звели кам’яну двоповерхову синагогу. Загалом, у найбільших населених пунктах Коропської волості на початку 1880-х років налічувалася 17171 особа, зокрема, в селах Краснопіллі та Рождественському було понад 2,5 тисяч жителів у кожному.
У південній Атюшській волості у той час мешкало 6607 осіб. У селах Ксензівці (нині – Поліське) працювали крупорушка та цегельня, у Бильці – крупорушка та винокурня, біля кожного населеного пункту були млини-вітряки. В Атюші, де налічувалося 3330 осіб, діяли дві православні церкви, працювала школа, також було декілька лавок, діяв щотижневий базар.
Із запровадженням у 1923 року нової системи адміністративно-територіального поділу “район – сільрада” більшість населених пунктів Понорницької та Покошицької волостей увійшли до складу новоствореного Понорницької району. З Коропської, Оболонської та Атюшської волостей, а також з декількох населених пунктів Шабалинівської волості сусідньої Сосниччини було створено Коропський район.
Після декількох територіальних змін та реформувань, у 1967 по 2020 рік існував укрупнений Коропський район, який об’єднав населені пункти, які колись входили до складу усіх зазначених вище волостей. Після нещодавньої реформи місцевого самоврядування на карті Чернігівщини з 2017 року існують Понорницька та Коропська громади, які у 2020 році увійшли до складу укрупненого Новгород-Сіверського району.
Якщо вас зацікавила ця публікація, або ви хочете більше дізнатися про чисельність найбільших населених пунктів колишніх Покошицької, Понорницької, Оболонської, Коропської та Атюшської волостей на початку 1880-х років, будь ласка, напишіть про це у коментарях.
Едуард Асмаковський, історик-краєзнавець спеціально для «Місцевих медіа».