Одна з її п’яти дитячих збірок називалася «Батькова криниця». У сорок п’ять років Марія Чепурна повернулася з Києва в рідну Авдіївку на Понорниччині – і півтора року пила воду з тієї самої криниці, вірячи, що вона допоможе там, де вже не допомагали лікарі.
Вона народилася 24 жовтня 1948 року і росла на вулиці Подільській – весела чорнява дівчинка з карими очима, найжвавіша серед ровесників.
Родина була найзвичайніша: батько пас колгоспних корів, мати працювала в полі – буряки, картопля, льон. Донька змалку ходила з ними на роботу, і саме там навчилася того, що потім стане її ремеслом: помічати незвичне в найпростішому.
Авдіївка, де це все відбувалося, – село старе: перша письмова згадка про нього датується 1596 роком, а лежить воно на річці Кистер, що впадає в Убідь, на півдорозі між Сосницею і Новгородом-Сіверським. Тоді, у сорокових і п’ятдесятих, це був звичайний колгоспний світ, з якого мало хто виходив далі району.
1958 року мама, Олена Долматівна, повела Марійку в перший клас.
Вірші вона писала з малих літ, а з п’ятого класу почала надсилати їх у республіканську газету «Зірка». Редакція друкувала, читачі відгукувалися, і врешті дівчинку з Авдіївки преміювали путівкою в піонерський табір «Молода гвардія» під Одесою. Їхала вона туди восьмикласницею.
У таборі Марія була скрізь: конкурси, змагання, виступи. Нагородою став «Кобзар» Шевченка. Ту книжку вона потім перечитуватиме роками.
Після одинадцятого класу – Київ. Робота знайшлася в дитячому садку, і саме там сталося головне: вихователька почала писати вірші для власних вихованців.
Звідси й найвеселіша її збірка. Один вірш пояснює її назву краще за будь-яку анотацію:
«Я сказав Петькові: – Якщо хочеш знать, у моєї мами діток – 25! А Петько сміється, каже: – Ой, помру! Може ти покажеш брата чи сестру? – Це для мене просто, – я кажу смішку, – бо моя матуся – няня в дитсадку!»
Збірка так і називалася – «Нас у мами 25».
Про той самий дитсадок вона написала й інше – тихіше:
«І куди ця стежечка / діточок веде, / стежечка-мережечка, / листя золоте? / Відведе, як матінка, / вранці у дитсад… / Доснують мережечку / дітоньки, зростуть, / виведуть цю стежечку / на широку путь».
Далі був вечірній відділ Київського державного університету і фах журналістки. Вона писала у «Вечірньому Києві», «Сільських вістях», «Юному ленінці», гумористичні вірші друкувала в дитячому «Перченяті».
За біографічною довідкою, молоду поетесу помітили в літературному колі: її запрошували на творчі вечори й зібрання, вона була знайома з Борисом Олійником, приятелювала з дитячою поетесою Інною Кульською та поетом Олексою Ющенком.
Усього вийшло п’ять збірок для дітей: «Квітне льонок», «Квітне гречка-медуниця», «Нас у мами 25», «Ковпакове джерело», «Батькова криниця».
Про власне ремесло вона написала точніше, ніж критики:
«А писати, мов збирать суниці / Між дерев і трав, а це не просто. / Ні, не просто, як говорять інші, / їм би кошик не дірявий взяти».
Київ не давав їй того, що давала Авдіївка. Марія сідала в автобус і їхала додому – до рідних, до батьківської хати, до запаху скошеної трави. Ходила в ліс по гриби і ягоди, бралася до сільської роботи, яку добре знала: посіяти, зорати, прополоти, накосити сіна на зиму. Родичі часто бачили її схиленою над клаптиком паперу.
Її запам’ятали веселою. Усміхненою, жартівливою, дотепною – людиною, яка не показувала іншим свого пригніченого настрою.
У сорок п’ять вона захворіла, і хвороба виявилася невиліковною. Останні півтора року Марія Чепурна прожила в Авдіївці, у рідних. Вона вважала, що допоможе джерельна вода з батькової криниці – тієї, чиє ім’я стояло на обкладинці її збірки.
13 листопада 1995 року її не стало. Було сорок сім.
В одному з віршів вона написала рядки, які тепер читаються як заповіт:
«Календарями жити не годиться, / щоб після себе залишити слід. / Я наче в небо, вигулькнувши птиця, / ясним крилом націлена у світ».
Її вірші й досі передруковують у дитячих добірках – без згадки про те, що написала їх жінка з авдіївської вулиці Подільської.
Джерела:
УкрЛіб, біографія Марії Чепурної – https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=27951
Мала Сторінка, «Марія Чепурна. Поезії для дітей» – https://mala.storinka.org/марія-чепурна-поезії-для-дітей.html
Мала Сторінка, добірка «Золота хвилина» – https://mala.storinka.org/золота-хвилина-добірка-віршів-для-дітей-марія-чепурна.html
Вікіпедія, «Авдіївка (Новгород-Сіверський район)» – https://uk.wikipedia.org/wiki/Авдіївка_(Новгород-Сіверський_район)
Світлини: з добірки «Мала Сторінка» та Вікімедіа Коммонз
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися книжки Марії Чепурної, її фотографії, листи чи шкільні спогади про неї – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Наша Понорниця» / «Місцеві медіа»