На гербі Покошичів – дві схрещені коси. Знак прямий і чесний: назва села від того, що тут косили. У цьому ж селі Понорницької громади починається річка Студенка, а перша письмова згадка про Покошичі датована 1708 роком. І звідси, з-поміж цих косовиць і пісків, вийшов чоловік, чиї сорти пшениці сьогодні сіють по всій країні, – селекціонер Петро Артюшенко.
Про його життя відомо небагато. Вікіпедія подає дати – 1957–2019 – і коротку позначку: агроном, автор сортів озимих пшениць. Решту доводиться збирати по агрономічних виданнях, реєстрах сортів і сторінках господарства, яке він заснував.
За довідкою ХНАУ імені Докучаєва, 1975 року він вступив до Харківського сільськогосподарського інституту – згодом це той самий аграрний університет. Спеціальність у дипломі подвійна: агрономія та селекція і насінництво. Навчання тривало пʼять років, до 1980-го. Того самого університету, до слова, вже немає: 2021 року його приєднали до Державного біотехнологічного університету.
Потім були роки звичайної агрономічної роботи – агроном, агроном-селекціонер. Так у СРСР виглядала типова карʼєра людини з таким дипломом: господарство, поле, звіти про врожай.
Злам стався 1996 року. Артюшенко заснував фермерське господарство «Бор» у селі Дачне на Одещині – і від першого дня скерував усі його ресурси в одне-єдине заняття: селекцію озимої мʼякої пшениці.
Щоб зрозуміти, наскільки це незвично, варто знати, як селекція влаштована. Новий сорт пшениці – це десять-пʼятнадцять років роботи, тисячі ділянок, щорічні перезимівлі, посухи, хвороби, вибракування майже всього, що посіяв. В Україні цим традиційно займаються інститути з державним фінансуванням, штатом і дослідними полями: Миронівський інститут пшениці, Селекційно-генетичний інститут в Одесі, інші установи системи академії. Приватне фермерське господарство, яке ставить собі те саме завдання, виглядає як людина, що взялася будувати літак у власному гаражі.
Перший результат прийшов через девʼять років. Сорт «Тронка» занесли до Реєстру сортів рослин України 2005 року. В офіційній картці сорту записано, як його отримали: індивідуальним відбором у другому поколінні з популяції схрещування «Одеської-51», «Одеської-66» та «Ерітроспермуму-121».
Там же – цифри. У конкурсному сортовипробуванні «Тронка» три роки поспіль давала в середньому 54 центнери з гектара, на 6,4 центнера більше за стандарт. А максимум першого року державного сортовипробування на Крижопільській станції на Вінниччині 2002 року склав 110,2 центнера з гектара. За два роки на Маньківській станції на Черкащині взяли 107 центнерів.
Далі був сорт, який знають усі, хто хоч раз сіяв озимину. «Шестопалівка» увійшла до Реєстру 2007 року.
Її картка на сайті державного відомства читається як перелік відповідей на всі страхи хлібороба. Ранньостигла. Зимостійкість у польових умовах – 8,5–8,8 бала з девʼяти. Висота стебла 86–90 сантиметрів, тобто не вилягає. Потенціал урожаю 70–85 центнерів з гектара. Білка 14,2–14,3 відсотка, клейковини близько тридцяти – це група сильних пшениць, з якої печуть хліб, а не годують худобу. І окремим рядком: невибаглива до попередників, строків сівби та умов вирощування, має високу екологічну пластичність.
Останнє – ключове. Артюшенко працював у степовій зоні, де рік на рік не випадає: то посуха в травні, то злива в жнива, то безсніжна зима. Сорт, який дає стабільний урожай саме в такій непередбачуваності, коштує дорожче за сорт-рекордсмен на ідеальному полі.
Аграрії це оцінили швидко. За опитуванням 639 сільгоспвиробників, оприлюдненим 2017 року, «Шестопалівка» входила до пʼятірки найпопулярніших сортів у господарствах площею до тисячі гектарів.
Між 1996 і 2019 роками Артюшенко створив сімнадцять сортів озимої мʼякої пшениці. «Магістраль», «Сталева», «Шпалівка», «Шестизерна», «Озерна», «Очаківка» – господарство називає їх сортами пʼятого покоління. Співавторами низки сортів у реєстрових картках значаться також інші Артюшенки: це була родинна робота, а не одноосібна.
У 2003 році, вже маючи за плечима «Тронку», він захистив кандидатську дисертацію – про діагностику фізіологічного стану зернових і способи поліпшення якості зерна. Академічний ступінь прийшов після практичного результату, а не перед ним.
Сьогодні господарство продає близько тисячі тонн суперелітного насіння власної селекції щороку. Очолює його Наталія Артюшенко.
Покошичі за цей час стали меншими: 543 мешканці станом на 2024 рік проти 1268 у 1866-му, коли в селі стояло 217 дворів, а камʼяній Троїцькій церкві, зведеній 1780 року, минало вже майже століття. Коропського району, до якого село належало більшу частину двадцятого століття, більше немає – з 2020 року Покошичі в Понорницькій громаді Новгород-Сіверського району.
Тут, на поліських пісках над Студенкою, ніколи не буде ста десяти центнерів з гектара. Хлопець, який виріс серед цих косовиць, поїхав учитися в Харків, а робити хліб – у степ, за шістсот кілометрів від дому. Там його сорти й лишилися: у реєстрі, у мішках з насінням, у жнивах, яких він уже не бачив.
Джерела:
Покошичі, Вікіпедія — https://uk.wikipedia.org/wiki/Покошичі
ХНАУ ім. В. В. Докучаєва: аграрні історії успіху — https://agrorobota.com.ua/news/hnau-im-vv-dokucaeva-agrarni-istorii-uspihu-704
Сорт Тронка, картка на agro.gov.ua — http://agro.gov.ua/kulturi/sorti/tronka.html
Сорт Шестопалівка, картка на agro.gov.ua — http://agro.gov.ua/kulturi/sorti/shestopalivka.html
Сорти ФГ «Бор» — https://www.fgbor.com.ua/sorta/
Сорти озимої мʼякої пшениці компанії ФГ «БОР», AgroONE — https://www.agroone.info/publication/sorti-ozimoi-m-jakoi-pshenici-kompanii-fg-bor/
Експерти назвали найпопулярніші сорти озимої пшениці в Україні, Куркуль — https://kurkul.com/news/28560-eksperti-nazvali-naypopulyarnishi-sorti-ozimoyi-pshenitsi-v-ukrayini
ТОП-15 найпопулярніших вітчизняних сортів озимої пшениці, SuperAgronom — https://superagronom.com/news/3450-top-15-naypopulyarnishih-vitchiznyanih-sortiv-ozimoyi-pshenitsi
Світлини: з архівів Вікісховища та агровидання agrorobota.com.ua
P.S. Якщо у вас є старі фото Покошичів — надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Наша Понорниця» / «Місцеві медіа»